Цікавою є  історія виникнення піци, хоча існує безліч версій походження цієї страви. Піца, як хліб з будь-якими додаваннями - овочами, м’ясом, маслинами, грибами, молочними виробами - входила в раціон римських легіонерів, була їдою простолюдинів і патриціїв і не відрізнялася ритуалами приготування і вишуканістю під час їди.
Так, напевно, продовжувалося б і далі, якби в 1772 році Фердинанд I, король обох Сицилій, не відвідав інкогніто вночі в Неаполі заклад місцевого піццайоло Антоніо Тести. І був насправді вражений різноманітністю страв, захоплений якістю їх приготування. Але королева була категорично проти їди простолюдинів і піца не прижилася при дворі.

Минули десятиліття…  Фердінандо II, також великий гурман і естет, вирішив одного дня зламати протиборство жіночій частині двору проти піци і скликав таємну чоловічу раду, аби вирішити важливе завдання: як зробити їду простих підданих стравою, гідною королівського двору, тобто «ушляхетнити» піцу. Головною перешкодою було те, що тісто замішували… ногами, що для королівської піци недопустимо.

Друге завдання - винахід інструменту, за допомогою якого можна було б цю страву їсти. Не могли ж вельможі забруднювати пальці маслом і томатною пастою!
Вельможеві Дженнаро Спадаччині було доручено протягом шести місяців до святкування тридцятиріччя королеви Маргарити впоратися з цими складними завданнями.
Спадаччині наказав зробити спеціальну «товкачку» - статуетку людини з бронзи, якою кухар повинен був збивати тісто. І, друге, що дійшло до наших днів, - Спадаччині  додав до трьох зубів виделки четвертий, який, до речі, виявився корисним і для нанизування спагетти. Читати все »